УКР
УКР

Олександр Ільїних: «Ми спіймали на хабарі майора, який боровся з корупцією»

0 - 0

 

— Олександре, знаю, що ви нещодавно займалися скандальною справою судді з Криму. У чому була суть проблеми?

 

— Влітку минулого року до мене звернулися люди з Красноперекопська і повідомили, що суддя відібрала у пенсіонера квартиру. Цьому літньому чоловікові пред’являли позов за те, що він залив своїх сусідів водою. Особливих пошкоджень у квартирі знизу не було, але під час розгляду суддя нарахувала суму збитків у 20 тисяч гривень. Ясна річ, у пенсіонера таких грошей не було. За рішенням судді житло було продане з молотка за дуже низькою ціною. Причому участь у торгах приймали всього дві людини — мати і син цієї самої судді.

— Вам вдалося отримати від неї якісь коментарі?

— Я провів цілий день під дверима її кабінету, щоб отримати відповідь на одне-єдине питання: «Як ви зробили квартиру для своєї матері?» Судові розпорядники намагалися нас виштовхати, якось вмовити піти. Але я їм чітко пояснив: «Не дай бог якійсь дії з вашого боку — ви будете відповідати за Кримінальним кодексом». Вони нічого не змогли зі мною зробити. Тому що немає такого закону, згідно з яким журналістам заборонено перебувати в приміщенні суду.

Репортаж вийшов дуже гострим. Справа в тому, що цей дідусь-потерпілий ще й інвалід. У нього дуже серйозний діагноз — рак легень, однієї легені немає зовсім. І тут ще ця історія. Мабуть, суддя вирішила, що чоловік вже однією ногою в могилі. На її рішення не вплинуло те, що він погодився віддавати борг сусідам, поступово, з пенсії. Мабуть, квартира сильно сподобалася судді. Коли я повернувся до Києва, передав всі документи у вищі інстанції.

— Я так розумію, історія на цьому не завершилась?

— Ні. Через кілька місяців телефонує мені цей дідусь і говорить, що його почали тягати в прокуратуру. Елементарна помста людині за те, що він підняв пресу. Хоча він жодного відношення до цього не мав: ми самі побачили гостру тему і приїхали. Я зірвався і знову поїхав в Красноперекопськ. Але цього разу вже ставив запитання прокуратурі. І цей візит завершився успішно. Мені повідомили на камеру, що у справі судді ведеться перевірка. Принаймні вже почалися якісь зрушення. Такі люди не мають права працювати в органах судової влади. Це кричущі речі, які незбагненні.

— Ви не боїтеся так у відкриту «грати» з владою?

— Просто важливо знати свої права. Коли ти розумієш, що нічого не порушуєш, коли ти приходиш до чиновника і питаєш, на які бабки він збудував величезний будинок, — це нормально для громадянського суспільства. А вони чомусь всі нервують, кажуть, що ми ліземо в їхню кишеню. Ну, хлопці, тоді не працюйте в держструктурі. Пішли у владу — так будьте ласкаві, будьте соціально відповідальні. Ви живете на відрахування, які я і мільйони наших глядачів платять до бюджету країни, і ми маємо право ставити ці запитання.

— Чи вдавалося вам раніше упіймати суддів на «гарячому»?

— Судді дуже часто стають героями наших сюжетів. Ми показуємо, як вони живуть на широку ногу, не зрозуміло за які кошти. Народ же у нас недурний, і всі чудово розуміють. Якщо суддя їздить на «БМВ», який коштує п’ятдесят тисяч євро, він його не на свою зарплату в п’ять тисяч гривень купив. Наша функція — викрити недбайливих чиновників, показати правду народу. А вже карати когось, судити — не наша функція. А ось те, що не реагує влада на такі повідомлення в медіа — це вже проблема держави. Я нещодавно показував німецьким колегам декілька своїх матеріалів, і вони запитували, що сталося далі з цими людьми. А мені нічого було відповісти. Журналісти довго дивувалися, казали, що в їхній країні після такого розгромного сюжету людина не тільки не працювала б суддею, його б ще й за грати посадили.

— Ви повертаєтеся до проблем, про які вже розповіли?

— Так. І будемо завжди повертатися. Ми відповідальні перед людьми, яким намагаємося допомогти, за допомогою камери достукатися до органів влади. Але не завжди це виходить, тим не менш багато наших сюжетів резонансні, і зрештою є якась реакція з боку влади.

— Чи часто це відбувається?

— Не можу сказати, що після виходу кожного сюжету, але відбувається. За результатами нашого розслідування звільнили майора СБУ. Ми піймали його на хабарі, при тому що він працював у відділі боротьби з корупцією. Ми отримали лист на канал, особисто підписаний Валентином Наливайченко, який тоді керував СБУ. У листі йшлося про те, що наша інформація в сюжеті підтверджена, вжито заходів.

— Чи часто люди перешкоджають вашій роботі?

— Так, і часом в найнесподіваніших місцях. Якось ми поїхали знімати сюжет про забудови в Києво-Печерській лаврі. Справа в тому, що це національний заповідник, він знаходиться під охороною ЮНЕСКО, там не можна будувати нові будівлі. Але там вже стояла ціла вулиця нових будинків з євровікнами, під черепицею. Коли ми почали знімати ці будівлі, до нас підбігли два ченці і сказали, що нас затримують. Потім ченців стало більше, вони обіцяли ще якихось козаків покликати. Я намагався пояснити, що ми журналісти і ніяких незаконних дій не вчиняли. Але ці люди мене не слухали і не чули. Мені було цілком серйозно сказано: «Все, ви нікуди не підете». І ми дійсно піти не могли — ченців зібралася ціла юрба. Керівництво телеканалу пообіцяло надіслати наряд міліції. Тоді до нас вийшов якийсь священнослужитель з головних, з кимось поговорив по телефону і спокійно відпустив нас. У мене відразу від серця відлягло, бо пояснити щось цим людям було неможливо. Вони використовували такі слова і вирази, які з релігією і церквою нічого спільного не мають. Вийшов досить гострий матеріал, але ніякої реакції на нього не було. Будівлі як стояли, так і стоять.

— Як ви оцінюєте загальний рівень журналістських розслідувань в Україні?

— Є хлопці і на інших каналах, які непогано працюють у цьому жанрі. Як такої школи журналістських розслідувань у нас немає. Тому ми вчимося у процесі роботи, багато в чому набираємося знань у західних колег. Я отримав непоганий досвід під час роботи з німецькими журналістами. Вони мені щось своє підказали, я, до речі, теж з ними поділився досвідом.

— Олександре, чи відчуваєте ви цензуру з боку держави?

— Багато моїх колег говорять про цю проблему, але особисто на собі я поки цензуру не відчув. Можливо, тому, що «Максимум в Україні» займається соціальною тематикою. Ми не знімаємо політичні міжусобиці. А що стосується перешкод журналістської діяльності — постійно на собі відчуваю. Але це вже робочий процес. Спочатку було моторошно, а зараз вже звик.

Матеріал: Ольга Ліцкевич, «Комсомольська правда в Україні»

Дивіться «Максимум в Україні» щосуботи на ICTV о 17:45.

31.03.2011 20:46
0 - 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору
    ВІТАННЯ!
    Будь ласка, допоможіть нам покращити ICTV -
    поставте 2 чесних галочки:

    1.

    2. Мені

    Будь-ласка, заповніть всі поля